Моє есе

.. Така дісталась вже нам робота.

Є в ній і радість, та є й турбота,

 Є вічний пошук, безсонні ночі,

                  Та гріють душу дитячі очі

«Дитина - не порожня посудина, яку потрібно заповнити фактами та цифрами, вона не комп'ютер з визначеною програмою, а маленька людина, котра хоче мислити. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він досконалий учитель»

                                                                                      (Л. Толстой).

Чи мріяла я бути вчителем? Якщо чесно - ні... Але коли прийшла працювати до школи, то згодом так захопилася, що зрозуміла: педагогіка - це та єдина наука, яка спроможна змінити світ! І чому б не прийняти участь в цьому благородному процесі?

Школа - найдивніша країна, де кожен день не схожий не попередній, де кожна ї мить - це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, сваритися і витрачати час на порожнє, де кожен учень - це будівельник майбутнього, а значить всі жителі цієї країни відповідають за майбутнє. Де весь час треба квапитися, де весь час треба квапитися стати цікавим для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати тим, хто оточує тебе, свою енергію, знання, уміння, квапитися  дізнаватися про нове, квапитися не запізнитися. Тому в цій країні уживаються лише найстійкіші, найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найдобріші, найцікавіші і найдивніші люди. І називають їх вчителями.

І я поспішаю. Я хочу. Я хочу бути жадібною до знань, вражень, подій, до всього передового. Хочу дивитися на світ широко розкритими очима. Хочу обрушитися всією своєю потужністю на неуцтво, підлоту, лицемірство. У тому житті, яке я обрала сьогодні  потрібно багато терпіння, мужності і стійкості. Дуже багато.

Ось вже десятий рік я працюю в школі з дітьми. Це були роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, упевнено ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібне багато що зробити. Потрібне багато що знати в педагогіці, треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники, керівництво, здатне впливати на свідомість учнів. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне її для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся весь час.

У перші роки роботи з дітьми, для мене було дивно, чому діти погано сприймають інформацію, коли все так елементарно просто і зрозуміло.  Це нам, дорослим, зрозуміло, а їм ні. Цей урок я освоїла не відразу. Тому, вважаю, що справжній вчитель той, хто здатний спуститися з висот своїх знань до незнання учня і разом з ним зробити сходження.

Приходячи  на урок, та і просто спілкуючись з дітьми, я розкриваю їм своє світовідчування, свою систему цінностей, відношення до всього, що відбувається  довкола, несу їм те, що цікаво мені. І це повинно бути щиро. Будь-яка фальш буде відмічена і здатна розчарувати, поранити юні душі.

Роль   педагога   полягає   в   тому,   щоб   сприяти  розвитку   здібностей   дитини, усвідомлювати себе особою у взаєминах з іншими людьми і світом в цілому, осмислювати   свої   дії,   прогнозувати   і   оцінювати   свої   результати,   розвинути самостійність, ініціативу, творчий потенціал.

Уміння захопити учнів  своїм предметом,  як мені здається,  і  є педагогічна майстерність, до якої ми всі прагнемо.

На своїх уроках я часто розмовляю з дітьми на цю тему, бажаючи викликати у них інтерес до здобуття знань. Розповідаю про своє навчання в школі, в університеті, про те, як ці знання згодилися в моєму житті. Намагаюся кожному на прикладах пояснити, як йому в житті згодяться знання, отримані на моїх уроках. Учневі цікаве все те, що зачіпає його людсько-емоційну сферу, викликає тривогу, хвилювання і переживання. Всіма цими вище викладеними моментами я керуюся в своїй роботі.

Серед них немає більш менш важливих, головних і другорядних. Вони  взаємодіють і кожен з них є окремою ланкою єдиної системи виховання і навчання.

...І знову дзвенить дзвоник з уроку. Але завтра знову урок, і післязавтра урок, і будуть  вони різні, але найкращі ті, коли учні сперечаються, запитують, висловлюють свої думки. Найприємніші хвилини, коли вони говорять, що урок сподобався, а для того, щоб урок сподобався, в ньому мають бути родзинки. І завдання вчителя - знайти ці родзинки.

Вчитель повинен постійно самовдосконалюватися. Особливо в наш час. Вчитель, що володіє комп'ютером, має унікальну можливість інтенсифікувати навчальний процес, зробити його більш наочним та динамічним. При цьому він економить час на підготовку до уроку, сили   і засоби. І це не є примхою моди, це вже є потребою. Сучасний учень отримує великий обсяг    наукової інформації поза школою, поза уроками. В той же час він, стає більш вимогливіший до подачі матеріалу. Крім того, використання інформаційних технологій  стимулює інтерес та допитливість учнів. З огляду на це, розширились і складові навчального процесу - до традиційних (вчитель, підручник, дошка) додався комп'ютер.

Для себе, як для вчителя хімії, у використанні інформаційних технологій я відкрила масу переваг. І хоч, як показала практика, підготовка до самого уроку з використанням мультимедіа , займає багато часу, я вже можу сказати з впевненістю - воно цього варте. Спілкуючись зі своїми колегами, ми дійшли висновку, що на уроці з використанням   мультимедійної дошки за менший час встигаєш розкрити більше матеріалу, при цьому учні активно працюють на уроці і краще розуміють навіть найскладніший матеріал.

« Дайте дитині виявити свою дуже і дуже елементарну творчість - і вона в неї буде все більше і більше розвиватися; дайте їй матеріал, розвивайте уявлення дитини - і її творчі сили будуть зміцнюватися», - писала Софія Русова.

Вслід за Лесею Українкою хочеться побажати: «Хай же привітним і теплим промінням Божа іскра горить... Учителя і Учня».

Учитель ... В цьому слові сіль віків,

Надбання людства і душі тепло незгасне.

Наставник ти і друг, ти - мій кумир,

Що поруч, але завжди недосяжний

Для черствості і бруду, і хули,

Бо для тебе найбільше земне щастя -

Це бачити усміхнені дітей

Задумливі й цікаві оченята.

Ти ладен день і ніч покласти на олтар,

Олтар науки, думки та освіти,

Щоб в кожному із учнів зберегти

Той вогник людяності та просвіти.

Я хочу вам вклонитися за все,

За ті уроки, що навчали бути

І залишатися людиною завжди,

Давали сили та натхнення жити.

Й не просто жити - дарувати дивний світ

Маленьким і допитливим створінням.