Батьківська любов

Притча від Олександри Лопатіній

Єдиний син був у батьків. Юнаків поїхав він до столиці вчитися. Один раз син написав батькам, що вивчився і отримав хорошу посаду. Більше старі не отримували від нього весточек. День за днем дивилися вони на небо, на захід, туди, де знаходилася столиця.

- Дивись, старий, сьогодні захід чистий. Добре йдуть справи у нашого сина, - говорила баба в ясний день.

- Скільки чорних хмар зібралося! Гублять біди нашого сина, - горювала баба в непогожий день.

- Нічого, він сильний, впорається з усім, - втішав старий стару.

Син приїхав, коли старі вже померли. Сусіди розповіли йому, як батьки дивилися на небо, думаючи про нього.

- Не розумію, навіщо вони дивилися на небо?! Вони ж знали, що у мене все добре, - здивувався син, а хтось сказав:

- Щоб зрозуміти любов батьків, потрібно самому виховати дитину.

- У мене росте дитина, але я не займаюся такими дурницями, - відповів син.

Минуло багато років. Біля високого дерева у дворі сидів старий.

- Добре, що я колись посадив тебе разом з сином, - говорив старий і гладив дерево по шорсткою корі. - Поїхав мій синок в іншу країну і тільки один лист мені написав. Вчора я перелякався, коли побачив твою зламану гілку. Подумав, біда у сина трапилася. Але сьогодні, слава Богу, твої листя зеленіють, значить, у сина все гаразд. 

                           

Коментарі