Батьківськи збори

Підлітки.  Як допомогти дитині в період дорослішання

Мета: дати визначення цьому віковому періодові і вказати на зміни, що відбуваються в житті підлітка; визначити роль і місце батьків і місце батьків у цьому процесі й обговорити шляхи взаємодії в родині у формуванні і розвитку гармонійної особистості.

Обладнання: цитати на дошці з бесіди: «Вони (підлітки) тепер здаються нам схильними до надмірного, вони мають погані манери і не поважають авторитети, не шанують дорослих і проводять свій вільний час, збираючись разом і базікаючи одне з одним. Вони завжди готові суперечити своїм батькам, прагнуть привернути увагу під час бесіди, ненажерливі й мучать своїх учителів» (Сократ, написано більш ніж 400 років до н. е.)

Перед прочитанням цієї цитати батькам пропонується здогадатися, про який віковий період ідеться.

                                                     Теоретична частина

      Кожна людина у своєму житті пройшла через перехідний вік – критичний етап у процесі дорослішання, що іноді називають підлітковим періодом.

     Незважаючи на те, що підлітковим періодом вважається проміжок життя молодої людини з 13 до 19 років. Тривалість перехідного періоду залежить від традицій культури, у якій людина живе, від фізіологічних особливостей організму, також від того, коли він досягає своєї зрілості. Зараз вчені стверджують, що починається перехідний вік з 10 – 12 років.

     Перехідний вік – дуже бурхливий і повний несподіванок час. Саме на цьому етапі відбуваються емоційні, соціальні і фізичні зміни, що шокують і доводять до відчаю багатьох  батьків. Схожі відчуття відчувають і ті батьки, що невтомно навчали своїх дітей, намагаючись застосовувати гуманні методи, засновані на любові і підтримці.

Назвати себе по першій літері імені

     Не таємниця, що дорослі не завжди вміють встановлювати довірливі взаємини з дітьми, «обходити підводні камені» у вирішенні проблем. Найпоширенішими помилками батьків у взаєминах з дітьми є нав’язування власної думки або способу дії, зневажливе ставлення до оточення дитини, ігнорування проблем статевого дозрівання. Часом батьки забувають своє дитинство й себе в отроцтві та юності, й тому не розуміють власних дітей, їхніх вчинків.

     Підлітковий період – це лише перехід від дитинства до дорослого життя. Ви як мудрі батьки повинні відкидати все дитяче і незріле у ваших стосунках. Але не забувайте сіяти в серцях ваших дітей відповідальність, самостійність і незалежність.

Робота в групах (презентація)

      Задачі, які має вирішити підліток

Американський психолог Роберт Хевігхерст визначив наступні задачі розвитку дитини підліткового віку.

1.     Прийняття власної зовнішності й уміння ефективно во­лодіти тілом.

2.     Формування нових і більш зрілих стосунків з однолітка­ми обох статей.

3.     Прийняття чоловічої або жіночої соціально-сексуальної ролі.

4.     Досягнення емоційної незалежності від батьків та інших дорослих.

5.     Підготовка до трудової діяльності, що могла б забезпе­чити економічну незалежність.

6.     Підготовка до власного сімейного життя.

7.     Поява бажання нести соціальну відповідальність і роз­виток відповідної поведінки.

8.     Формування системи цінностей та етичний принципів, якими можна керуватися у житті, тобто формування власної ідеології.

Вісім задач підліткового життя створюють чітку послі­довність. І не дивно. Навички, здобуті при вирішенні по­передньої задачі, знадобляться для вирішення наступної.

Результатами вирішення всіх завдань юності є настання зрілості. Якщо людині це не вдалося, вона буде завжди від­чувати ускладнення в стосунках з оточуючими.

Презентація (Якщо …)

Емоційні зміни

-         Хто я?

-         Які мої цінності і переконання?

-         Кого я справді повинен поважати?

-         Що я можу робити добре?

Соціальні зміни

-         У них є інтерес до протилежної статі

-         Вони намагаються знайти нових друзів і увійти в молодіжну групу

-         Настрій, думки і манера поведінки легко змінюються

Фізіологічні зміни

Можуть відчувати страх в період статевого дозрівання, коли помічають, що з їхнім тілом відбуваються зміни. Поряд із природними ознаками формування зрілої особистості ви можете помітити радикальні зміни в поведінці вашої дитини. Може вона перебуває під впливом поганих друзів, неправильно харчується, вживає алкоголь або курить.

     З дитинства і до зрілих років батьки лишаються авторитетом. Без сумніву, дитина набуває впевненості у собі під впливом батьківської любові. Говоріть частіше, що ви їх любите, обнімайте, цілуйте. Якщо ви вважаєте, що такі ласки доступні тільки дітям, ви глибоко помиляєтеся. Дорослі діти мають не меншу потребу в цьому. Частіше організовуйте виїзди на природу, на дачу, просто пішохідні прогулянки. Діліться своїм життєвим досвідом. Доручайте дітей до трудових сімейних заходів. Це допоможе дітям відчути, що їм довіряють і цінують.

     На початку, у деяких до початку підліткового віку ,навчальна діяльність втрачає своє основне значення у психічному розвитку дітей. Батьки повинні бути готові до того, що , якщо не допомогти дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання.

Підлітки починають виробляти свої власні погляди про значущість навчання. Тому велика роль належить батькам, які мають допомогти сформувати певні поняття, мотиви навчання: «Для життя вчимося, а не для школи», «Яким я стану – залежить тільки від мене» 

     Звичайно, якщо батьки неодноразово говоритимуть про важливість навчання, а самі при цьому років 5 не відкривали книжку, то тут уся ромова вестиметься за принципом – дитина слухає, але не чує. Тому виявляйте глибоку зацікавленість до навчання ваших дітей. Допоможіть підготувати виступ або разом зробіть екскурсію математичними правилами.

Не намагайтеся обдурити дитину! Можна обдурити шахрая, дурня, але дитину не обдуриш. Щоб стати героями, батькам не обов’язково бути ідеалами. Але від них потрібне смирення, терпіння і готовність учитися.

     У дітей цього віку на перший план виходять стосунки з однолітками. Вони хочуть почуватися частиною колективу, бути визнаними. Заради отримання авторитету дехто вдається до різних несподіваних вчинків, тому частіше приділяйте уваги своїм дітям.

    Головне – запевнити дитину в тому, що ви завжди поруч, підтримаєте, допоможете. Пам’ятайте: якщо дитину підтримують, вона вчиться впевненості в собі. Вашій дитині потрібна ваша увага. Дивіться на дитину з любов’ю і впевненістю. Частіше торкайтеся дитини, просто кладіть руку на плече. Будьте прихильні до її дитячих проблем. Згадуйте частіше себе у її віці, виряджайте дитину до школи тільки з позитивними емоціями. Незважаючи на всі життєві негаразди, розвивайте емоційну сферу дитини. Не забувайте, що ви є зразком у всьому:  взаємовідносини з людьми, шкідливі звички…(діти сприймають дуже критично)

Тринадцять і чотирнадцять років — найважчі двадцять чотири місяці в житті. Саме в цей час невпевненість у собі   і й відчуття неповноцінності досягає піку при максимально­му тиску соціальної середовища.

Самооцінка підлітка майже повністю залежить від схва­лення чи несхвалення групи однолітків. Батькам необхідно зберігати контакт з підлітком у ці складні роки. Особливо це важливо тоді, коли, здавалося б, мила й щаслива дитина буквально на очах перетворюється на дратівливого чотир­надцятирічного анархіста. Взаємними образами та криками нічого не добитися. Одна з головних помилок батьків— це безкінечні словесні баталії з дітьми, що призводять лише до стресів та втрати взаєморозуміння. Тож не сперечайтесь з вашими дітьми. Не робіть їх об'єктом постійних загроз, несправедливих звинувачень і образ, а головне, не дошку­ляйте їм постійними причіпками. Діти, що вступили у під­літковий вік, особливо не переносять цього, обираючи для себе характерний спосіб захисту: стають наче глухими. Найкращий спосіб погіршити стосунки з донькою або си­ном — ходити за ними по п'ятах, повторюючи одні й ті самі зауваження з регулярністю годинникової зозулі.

Батьківський гнів не виправляє підлітків. Необхідно, використовуючи обставини, якими б вони не були, вплива­ти на їх поведінку, поєднуючи її із закликами до любові, співпраці та взаємним поступкам. Не зовсім великий арсе­нал — але це все, чим ми озброєні.

Важлива підготовка дітей до складнощів, які очікують їх у перехідному віці. Нам не вдається достатньо підготува­ти їх до тиску соціального середовища,  до фізіологічних змін, що чекають на них з переходом у статеву зрілість. Замість цьо­го ми відпускаємо їх, необізнаних, небезпечним шляхом.

Ми маємо поставити перед собою мету: допомогти на­шим дітям уникнути зустрічі з «вовками», які можуть їх проковтнути. Присвятіть дитині хоча б день, вийдіть разом із нею на прогулянку, змініть обстановку і поговоріть про все, що може очікувати на неї в недалекому майбутньому. Такі бесіди особливо корисні перед початком статевого дозрівання, до них необхідно готуватися, адже вам буде по­трібно зачепити гострі теми підліткового віку.

Найбільш поширена помилка батьків 14—15-річних ді­тей — це відмова визнавати їхню незалежність та зрілість. Нам хочеться притиснути до себе улюблене дитя, не дивлячись на те, що воно рветься на волю. Ми намагаємось приймати за них рішення, дбайливо прикривати їх крила­ми і перешкоджати найменшій можливості падіння. Але, вчиняючи так, ми підштовхуємо підлітків на один із хиб­них шляхів: або пасивно сприймати наш захист, залишаю­чись до зрілого віку залежними від батьків «дітьми», або постати у великому обуренні, відвертаючи будь-яке наше втручання у своє життя. У першому випадку діти можуть стати моральними каліками, а в другому — перетворитися на розлючених людей, готових у будь-яких невдачах звинувачувати всіх підряд, відмовляючись від родинних зв'язків, що насправді так потрібні кожному з нас.

Заповіді батьків

Що потрібно робити батькам, щоб полегшити перехідний вік дитини?

Головна проблема підліткового віку — конфліктність. Звичайно, терпіти хамство власної дитини дуже важко. Так і хочеться дати грубіянові гідну відсіч й поставити його на місце. Та чи буде від цього, зиск? Адже ми, дорослі, чудово знаємо: будь-яке загострення стосунків лише підливає масла в огонь. Будьте мудрішими, не провокуйте свою дитину на грубість. У цьому вам допоможуть наступні правила пове­дінки в даній ситуації.

1.    Дайте свободу. Спокійно погодьтеся з думкою, що ваша дитина вже виросла, й надалі утримувати її біля себе не вдасться, а її неслухняність — це прагнення вийти з-під вашої опіки.

2.    Жодних нотацій. Більше за все підлітка обурюють бать­ківські настанови. Змініть стиль спілкування, перейдіть на спокійний, ввічливий тон і відмовтесь від категорич­них оцінок та суджень. Зрозумійте: дитина має право на власну думку і власні висновки.

3.    Ідіть на компроміс. Іще нічого нікому не вдалося дове­сти за допомогою скандалу: тут немає переможців. Коли і батьки, і підлітки захоплені негативними емоціями, здатність розуміти одне одного зникає.

4.    Поступається розумніший. Багаття суперечки швидко згасне, якщо в нього не підкидати дров. Щоб скандал припинився, хтось має замовкнути. Дорослому зробити це простіше, ніж підлітку з його нестійкою психікою. Запам'ятайте: лаври переможця у стосунках із власни­ми дітьми не прикрашають батьків.

5.    Не треба ображати. Припиняючи суперечку, не намагай­тесь зробити дитині боляче за допомогою єхидних заува­жень або гриманням дверима. Умінню гідно виходити з важких ситуацій дитина навчається у нас.

6.    Будьте міцні й послідовні. Діти — тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивля­чись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитри­маність, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.

                  Як підтримати самооцінку підлітка

Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і прома­хів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо ж дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.

Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ ди­тини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка — словом, вчинком, інтонацією, жестом, вигля­дом і навіть мовчанням — ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

Від знаків вітання, любові й визнання у підлітка склада­ється відчуття: «зі мною все гаразд», «я— добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики — відчуття: «зі мною щось негаразд», «я — поганий». Покарання, а тим більше саме покарання лише заглиблює його відчуття неблагополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! і буду пога­ним!» Цей виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримува­ти її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

1.     Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.

2.     Активно співчувати її потребам і хвилюванням.

3.     Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпо­чивати).

4.     Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляєть­ся самостійно.

5.     Допомагати, коли просить.

6.     Підтримувати успіхи.

7.     Довіряти їй свої почуття.

8.     Конструктивно вирішувати конфлікти.

9.     Використовувати у повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти...», «Ти, звичайно, впораєшся», «Як добре, що ти у нас є». 

10.                      Якомога частіше обнімати її, але не «затискувати».

      Давайте пригадаємо, як ми звертаємося до наших дітей. Якщо ми вказуємо людині, що вона має або не має робити, наказуємо, то ми ризикуємо викликати захисну реакцію з боку іншої людини. Як позбутися наказової форми у своїх висловлюваннях. Як пере формулювати образливі «Ти-висловлювання» у «Я-висловлювання».

 Типи висловлювань

Сідай обідати!	Чи не час обідати?
Роби уроки!	Незабаром фільм, а в тебе не всі уроки зроблені.
Замовкни!	Вибач, ти мені заважаєш.
Прибери на столі!	У тебе є ще час прибрати на столі.
Дай мені пройти!	Вибач, мені потрібно пройти.
Вимий підлогу!	Сьогодні твоя черга мити підлогу.
Ти прийшов пізно!	Я хвилююся за тебе, тому що вже пізно.
Ти не вигуляв собаку!	Я сподівалася, що ти вигуляєш собаку.
У тебе немає звички дзвонити про затримки!	Мені хотілося б, щоб ти попереджав мене про затримки.

Притча «Невелика різниця»

Один східний володар побачив страшний сон, ніби у нього випали один за іншим всі зуби. У сильному хвилюванні він покликав до себе тлумача снів. Той вислухав його стурбовано і сказав:

- Повелитель, я повинен повідомити тобі сумну звістку. Ти втратиш одного за іншим всіх своїх близьких.

Ці слова викликали гнів володаря. Він велів кинути у в'язницю нещасного і покликати іншого тлумача, який, вислухавши сон, сказав:

- Я щасливий повідомити тобі радісну звістку - ти переживеш всіх своїх рідних.

Володар був втішений і щедро нагородив його за це передбачення. Придворні дуже здивувалися.

- Адже ти сказав йому те ж саме, що і твій бідний попередник, так чому ж він був покараний, а ти винагороджений? - Запитували вони.

На що була відповідь:

- Ми обоє однаково тлумачили сон. Але все залежить від того, не що сказати, а як сказати.

Все залежить від одного: не що сказати, а як! Перш ніж сказати щось своїй дитині, особливо образливе, подумайте!

Пам’ятайте, що дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів, щастя вам і вашим дітям!

Презентація « Наші досягнення»

Анкета « Як я знаю свою дитину»

Коментарі