Харизматичність вчителя

Проте, іноді розумні, освічені вчителі не викликають у оточуючих почуття людського братерства, духовного єднання. Такі вчителі люблять свій предмет більше, ніж учнів. Вони нібито віддалені від школярів, неприступні, недосяжні. Такому вчителеві бракує харизматичності.

Ця сила — чарівність, здатність заволодіти увагою, почуттями, розумом, уявою інших. У чому полягає таємниця харизматичності?

Давньогрецький філософ Сократ мав настільки значний вплив на своїх учнів, нібито володів якоюсь магічною силою.

Чарівна людина вміє вести за собою, спонукаючи оточуючих наслідувати її в усьому.

У чарівності проявляються внутрішня краса людини, її самобутність, співпереживання оточуючим, гідність.

Основна ознака чарівності — щирість, результатом якої є довіри учня. Жодної неправди, жодної фальші — ані у словах, ані у поведінці.

Учителеві необхідно розвивати в собі вміння володіти своїми иочуттями, залишаючись щирим.

Педагогічна чарівність неможлива без ідейної зрілості: учитель ішає, чого він очікує від учнів сьогодні, завтра та в майбутньому.

САМОБУТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ

Учитель повинен бути самобутнім, оригінальним. В арсеналі такого вчителя завжди є найновіші психологічні, педагогічні, методичні знахідки, які він активно використовує під час уроку.

 ВЧИТЕЛЬСЬКА ІМПРОВІЗАЦІЯ

Спілкування з учнями — це завжди творчість. Учитель заздалегідь формулює очікування від уроку, але реальна зустріч з учнями може змінити його очікування. Отже, учитель-артист імпровізує, поводиться невимушено. Школярів у всі часи при- иаблював творчий пошук і можливість приймати рішення. Але Імпровізація вимагає від учителя максимального контакту й від¬гуку аудиторії. Такий контакт можливий тільки за умови вільного володіння предметом.

Імпровізація — це майстерність, а професійна майстерність потребує багаторічної внутрішньої підготовки, накопичення до- і піду та вдосконалення.

 ОБРАЗНІСТЬ МОВЛЕННЯ ВЧИТЕЛЯ

Сучасний школяр чуйніший до естетики слів. Слухаючи ра¬діо, читаючи газети, журнали, книги, переглядаючи телепередачі, учні пізнають красу й силу слова. Вони переконані у тому, що кожний учитель — математики, літератури, фізики або історії— повинен уміти «словом запалити серця», тому його слово має бути художнім, виразним.

Школярі краще розуміють предмет, урок, виступ, якщо вчитель, сполучаючи у своїх розповідях обов’язкову точність і докладність доказів, висловлюється професійно й разом із тим образно.

Образне мовлення вчителя повинна бути строгим, але на¬уковості необхідно надати цікавої форми, позбавити повчально-канцелярських зворотів, зайвих перекручувань. Також воно має бути емоційним, індивідуальним.

На образність мовлення впливає здатність учителя чітко вимовляти слова, приємність, звучність та мелодійність голосу, багатство інтонацій.

Мовлення вчителя не повинне бути квапливим. Школярі завжди звертають увагу на дикцію вчителя, її чіткість, ясність, милозвучність, мелодійність. Інтонація виражає стан мовця: подив, прикрість, радість тощо. У мовленні відбиваються не тільки духовний світ педагога, але й освіченість та моральні якості, самобутність, артистизм.

Однотонний (постійно високий або постійно низький) голос не дозволяє вчителеві-початківцю ритмізувати своє мовлення (тобто підвищувати або знижувати гучність та тривалість звуків), від цього страждає й мелодика мовлення.

Бідність мелодики робить мовлення безглуздим, бідний ритм призводить до байдужого мовлення, тому що мелодика є музичним початком думки, ритм — музичним початком енергії, а тембр — музичним початком почуттів. Чим яскравішими є ці елементи, тим музичнішим, художнішим, виразнішим та ціка¬вішим стає мовлення.

ПЛАСТИКА ВЧИТЕЛЯ

Пластика — це мова рухів, виразність тіла, уміння використовувати його особливості.

А. С. Макаренко визначив пластичну культуру як органічний елемент педагогічних здібностей. За його переконанням, учитель повинен володіти мімікою, стримувати свій настрій, контролювати жести.

Учителеві необхідно вчитися й не соромитися виражати своє ставлення, переживання, настрій до події, про яку йдеться, через жести, міміку, голос. «Внутрішній апарат почуттів» дорівнює «тілесному апарату».

Це є необхідною умовою творчої роботи.

Турбота про психологічне здоров'я

13 ФРАЗ, ЯКІ НЕОБХІДНО УНИКАТИ КОЖНОМУ ВЧИТЕЛЕВІ

Декотрі з цих фраз відображають бажання вчителя завжди все контролювати, деякі стосуються мотивації, а інші – вміння управляти класом. Усі є наслідком затаєної злості або роздратування вчителя. Спробуймо вилучити ці фрази з нашого вжитку.

1.«У тебе ж є потенціал, чому ти його не використовуєш?»
Така ремарка зачіпає учнів до глибини душі, і, якщо деякі з них приймуть її як виклик та краще старатимуться, інші – зовсім втратять мотивацію. Рекомендую більш мотиваційне формулювання: «Як мені допомогти тобі повністю розкрити свій потенціал?»

2.«Ти мене розчарував(-ла)»

Звісно, деколи нас розчаровують вчинки наших учнів. І про це потрібно говорити. Проте, важливим є те, як про це говорити. Проблемою у фразі «Ти мене розчарував(-ла)» є те, що вона апелює до минулого. Натомість, запропонуйте дитині поглянути на майбутнє. До прикладу, «Як ти вважаєш, яке рішення/реакція/поведінка буде кращим, якщо подібна ситуація повториться?»

3.«Що ти сказав(-ла)?»

Це питання може вирватись у вчителя по завершенні особистої розмови з дитиною у відповідь на нерозбірливе бурмотіння учня. «Що ти сказа(ла)?» стане запрошенням у суперечку. Чи Вам дійсно необхідно знати, що саме дитина пробурмотіла? Деколи краще проігнорувати цей приглушений коментар. Не обов’язково за Вами мусить бути останнє слово.

4. «Якщо я зроблю виключення для тебе, то всім так захочеться»

Ел Мендлер (Al Mendler) у книзі “Диспипліна без приниження” (“Discipline With Dignity”) відстоює переконання, що справедливі правила не є однаковими для всіх. Ви не можете ставитись до всіх однаково та вважати себе справедливим. Кожен учень є різним, і тому різні підходи працюють з різними дітьми. А тим більше, що ніхто не хоче, щоб його вважали вискочкою. Кращим формулюванням буде «Я не впевнений(а), що можу це зробити (дозволити і т.д.), проте, я постараюсь врахувати твої побажання».

5.«Це суперечить правилам»

Правила впливають на поведінку. Людина обирає ту чи іншу лінію поведінки, щоб вирішити проблему. Деякі з варіантів поведінки можуть бути в рамках правил. Спробуйте казати «Подумаймо, чи є спосіб врахувати твої потреби/побажання в межах правил».

6.«Твій брат (сестра) був(-ла) кращим, ніж ти»

Ніколи не порівнюйте братів чи сестер, ні у позитивному, ні у негативному сенсі. Такі порівняння є двома сторонами однієї монети і вони приведуть лише до проблем.

7.«Подивіться, Олег вже сидить»

Це відверта маніпуляція з метою втихомирення класу. Використовуючи різного роду маніпуляції. Ви вчите своїх учнів, що ці маніпуляції працюють і з їх допомогою можна добиватись бажаного в житті. Краще сказати прямо: «Клас, прошу сісти». До того ж, будь-який учень, виставлений Вами напоказ буде Вас зневажати та, як наслідок, закриється від Вас. 

8.«Ти ніколи нічого не досягнеш».

Це не лише дуже образлива фраза, але й неправдива. Скільки успішних людей чули таке в свою сторону? Скільком з вас таке казали?

9.«Ти за кого себе маєш?»

Чи Ви справді хочете почути відповідь на це питання, чи ставите його, щоб дати сигнал – «ти не такий важливий як я!»? Така фраза є зарозумілою та буде сприйнята з опором.

10.«Ти коли-небудь припиниш говорити?»

Це дуже зверхній спосіб попросити учня перестати говорити. Ніколи не вживайте фраз, що починаються з «Ти коли-небуть______?» (напр. «слухатимеш мене», «виконуватимеш домашнє завдання», «заспокоїшся»). Уникайте сарказму, прямо кажіть, що відчуваєте.

11. «Я зараз зайнятий(-а)»

Не варто так грубо обривати учня, коли Ви йому потрібні. Краще використати фразу: «Я зараз досить зайнятий(-а), але ти для мене дуже важливий(-а). Якщо твоє прохання не термінове, спробуймо домовитись на інший час. Мені справді цікаво почути, що тебе тривожить (або «про що ти думаєш», «про що хочеш поговорити»)» Таким чином Ви покажете, що вам не байдуже.

12.«Ніхто не йде на перерву (додому), поки ______ не визнає ______»

Колективне покарання не найкраща ідея. Є багато причин, чому варто уникати колективного покарання, проте найважливішою є така: якщо ми хочемо навчити дітей брати відповідальність, за свої вчинки, то їм необхідно чітко розуміти наслідки своєї поведінки. Якщо діти покарані за те, чого не робили, вони сприймають світ як несправедливе місце, де наслідки не залежать від поведінки. А це не те, що ми б хотіли нашим учням донести.

13.«Що з тобою не так?»

Це питання насправді означає, що дитина «дефективна» чи недосконала. Проте, ми всі недосконалі, тому таке питання задумувалось як приниження. Що ж Ви очікуєте почути у відповідь? «Мої батьки мене ненавидять»? Багато спеціалістів кажуть, що кожен з нас є найкращою версією себе. Кращим виходом буде сказати: «Я бачу, що у тебе є проблема. Спробуймо разом шукати вирішення».

Вчителя можна зрозуміти, коли він/вона говорить якусь з вище перелічених фраз двічі-тричі протягом року через втрату над собою контролю чи роздратування. Такий рідкісний емоційний випад не змінить ставлення більшості учнів до вчителя, якого вони поважають та люблять. Проте, якщо довіру не було досягнуто, учням складно пробачити несправедливі приниження та звинувачення. З іншого боку, ми можемо сказати щось приємне чи нейтральне, що сприйметься як образа. Таких випадків не уникнути. Проте, ми можемо припинити навмисно говорити образливі речі.

Звернення учнів до вчителів 

Секрети встановлення добрих стосунків між учителями та учнем

 Спілкуйтеся з нами якомога більше, особливо в позаурочний час. Ми хочемо знати вас краще.
 Цікавтеся стосунками у нашому колективі. Пам’ятайте, якщо ви будете знати хто з однолітків є для нас авторитетом, це допоможе вам на уроках.
 Пригадайте себе в дитинстві та пізнайте себе колишнього в нас! Давайте вчитися один у одного! Будь ласка, відчуйте нас, сприймайте нас такими, якими ми є, зрозумійте наш внутрішній світ. Тоді ви зможете передбачити нашу поведінку чи реакції.
 Пам’ятайте, що добрі стосунки легко руйнуються, їх треба постійно підживлювати. Дрібниць тут не буває. Щоб зміцнити наші добрі стосунки, давайте разом шукати спільні інтереси та потреби.
 Не обманюйте нашої довіри. Її важко завоювати та легко втратити. Будьте чесні з нами.
 Примушуйте нас до чогось лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися марними. Бо інакше ми можемо сприйняти це як посягання на нашу свободу особистості.
 Вимагайте щось від нас з повагою. Нам легше сприйняти вимоги, якщо ви робити їх у ввічливій формі: вимоги-прохання, вимоги-поради.
 Не будьте безапеляційними в своїх покараннях!
 Ми любимо тих вчителей, які посміхаються та в яких є почуття гумору.
 Зрозумійте, що часто ми мовчемо не від незнання предмета, а від страху перед аудиторією. Пригадайте свої перші уроки.
 Викликаючи в нас почуття страху, ви принижуєте себе та нас. Ми починаємо хвилюватися та нічого не розуміємо. Подумки полічить до 10, перш ніж викликати наших батьків, робити запис у щоденнику чи відсилати нас до завуча: а чи не розписуєтесь ви у власному безсиллі?
 Пояснюючи - переконуйте нас, дивіться на нас, не кричить - в нас ще п’ять уроків.
 Зрозумійте, ваш предмет - важливий, але він не центр Землі, є ще й інші!…Не намагайтеся перекласти на домашнє завдання те, чого ви самі не встигли на уроці.
 Не стрижіть нас, будь ласка, під один гребінь. Адже ми всі різні!
 Памятайте: те, наскільки легко нам вивчати ваш предмет залежить тільки від 
вас.

Коментарі